Як віртуальний світ ігор впливає реальний світ?
Відомо, що, якою виросте людина, дуже залежить від навколишнього середовища, в якому вона виросла. Наприклад, усі знають казку про Мауглі, темою якої, ймовірно, послужила реальна історія.
Чим відрізняється середовище, в якому росте нове покоління?
З появою комп'ютерів та відеоігор – люди стали набагато більше часу проводити за іграми. Так само, як телебачення, свого часу, ігри стали частиною нашої культури. Незабаром тих, хто не грав у ігри – буде так само важко знайти, як тих, хто ніколи не дивився телевізор. Але зараз геймерів дуже багато серед нового покоління і дуже мало серед старшого. Це, у свою чергу, дуже часто призводить до нерозуміння та конфліктів між ними.
Реальність дуже відрізняється від того, що відбувається в іграх. Ігри часто – дуже спрощена модель реальності. Але ж і те, чого нас навчають у ВНЗ - теж дуже відрізняється від того, з чим нам доводиться стикатися на роботі. Армія США вже тренує своїх солдатів за допомогою комп'ютерних тренажерів або іншими словами – за допомогою ігор. Крім того, нове покоління геймерів вже встигло проявити себе під час бурхливого зростання Інтернет компаній, яке почалося в 90-х роках. Молоді бізнесмени і начальники, які молодші за підлеглих - вже не рідкість.
Як ігри впливають на геймерів?
Часто, для того щоб грати в гру - потрібні: винахідливість, терпіння, навички та майстерність, потрібно вивчати підказки та інструкції в самій грі і користуватися допомогою інших гравців. Ігри допомагають налаштуватися на продуктивне мислення. Іноді ігри стають джерелом нових ідей.
В іграх, як і в кіно, бувають криваві сцени. Можливо, це і впливає якось негативно на психіку, а можливо, навпаки, допомагають зняти стрес (для цього іноді навіть розробляють ігри, де в ролі цілі виступає начальник). У будь-якому випадку, ігри допомагаю зняти стрес, якщо в них грають у чергах чи транспорті. Тобто, вони є ще й свого роду засобом від нудьги.
Іноді любов до ігор переростає в ігрову залежність, коли грають на шкоду здоров'ю або якимось життєво важливим справам, наприклад, спілкуванню з іншими людьми. Але ж не всі люди впадають у крайнощі. А багато ігроманів з часом розуміють, що всьому потрібно знати міру.
Чим корисні навички геймерів?
Коли граєш у гру, треба вникати в нові правила, аналізувати безліч нових ситуацій і швидко приймати рішення. Залежно від того, чи правильне було прийнято рішення чи ні, події гри розгортаються відповідним чином. Все це вчить швидкому прийняттю правильних рішень та плануванню.
В іграх часто доводиться вирішувати відразу кілька завдань одночасно. Це вчить швидко перемикатися з одного завдання на інше, а також виставляти пріоритети і насамперед концентруватися на вирішенні важливіших завдань. При цьому потрібно пам'ятати загальну картину всього, що відбувається у себе в голові. Тобто. це все вчить приймати інформацію з безлічі різних каналів та аналізувати її.
Люди, які грають у ігри, налаштовані працювати на результат (перемогу), прагнуть самовдосконалення, освоєння чогось нового. Стимулом у грі часто служить - досягти чогось кращого. Грають зазвичай доти, доки є бажання цього кращого досягти. Так само, як геймери люблять удосконалюватись у грі, так само вони прагнуть стати професіоналами у тому виді діяльності, яким займаються.
Як було написано вище: геймери прагнуть самовдосконалення, вміють аналізувати та робити правильний вибір, залежно від ситуації. У реальному житті такі люди свою думку теж здатні змінювати в залежності від ситуації. Тобто, вони можуть бути гнучкими.
В іграх доводиться часто програвати, тому геймери менш болісно ставляться до поразок і готові частіше йти на виправданий ризик. Програш у грі вчить аналізувати свої помилки і те, що можна зробити краще, щоб знайти простіший шлях вирішення задачі та виграти наступного разу. Тобто, цей метод спроб і помилок призводить до розуміння того, що на помилках вчаться.
Геймери не бояться ризикувати ще й тому, що вони вміють дивитися на те, що відбувається ніби з боку. Адже в іграх все відбувається не з ними, а життя вони іноді сприймають як гру. Щоб прийняти правильне рішення - іноді потрібно відсторонитися від проблеми і подивитися на ситуацію з боку. Якщо постійно думати про шкоду помилки – складно приймати правильні рішення. Краще зосередити увагу на вирішенні проблеми, а не на її наслідках. Тобто. такий підхід дозволяє швидше оцінити ситуацію та не боятися ризикувати.
Адаптація до правил кожної з ігор вчить адаптуватися до змін правил у реальному житті. Геймери простіше вміють пристосовуватися до змін та інновацій у реальному світі, адже вони постійно пристосовуються до нових ситуацій, що відбуваються у грі. Пристосовність до змін частково викликана тим, що геймери схильні до самоосвіти методом спроб і помилок. Тобто, їм цікаво спробувати щось нове і дізнатися, що з цього вийде.
В іграх часто потрібно бути героєм чи начальником, чи кимось, чи чимось керувати. До того ж цілеспрямованість на перемогу чи результат робить геймерів амбітними та схильними до маніпулювання іншими людьми. Що є корисними якостями для майбутніх бізнесменів і керівників.
Як і де можна застосувати навички геймерів?
Якщо разом з Вами працюють геймери, то на перший погляд вони можуть здаватися зарозумілими та лінивими. Якщо правильно їх мотивувати та створити правильні умови для використання їхнього потенціалу – вони стають захопленими трудоголіками, які готові виявляти ініціативу та брати на себе відповідальність (грати головну роль).
Геймери прагнуть заробляти багато грошей. Але для них кількість грошей є своєрідною кількістю зароблених очок у грі. Для таких людей головне не те, скільки очок вони наберуть у грі, а то наскільки гра їх захопила і була цікавою. Так само і в роботі для них головне не гроші, а те, як їх захоплює робота. Тобто, геймери віддадуть перевагу цікавій роботі із зарплатою, яка буде не фіксованою, а залежатиме від результатів їхньої роботи.
Геймерам подобається змагатися. Якщо співробітники люблять грати в ігри, то для зміцнення їхньої команди – спільні ігри будуть кращими, ніж корпоративні вечірки. Загальні непередбачені проблеми згуртовують команду, тому командні ігри найбільше підходять, як тренінг у компанії. Крім того, ігри можуть надихнути на творчу роботу в команді та допомогти виявити здібності. А для начальства корисно знати, які зі співробітників мають здібності.
Для того, щоб зробити роботу співробітників цікавішою та продуктивнішою, деякі компанії вже застосовують ігрофікацію робочих процесів. Ігрофікація (гейміфікація) – це застосування ігрових підходів у неігрових процесах. Тобто. такі компанії створюють робоче середовище, схоже на гру, коли у співробітника є мета, певна свобода дій та рамки, за які не можна виходити. Все це дозволяє виявляти ініціативу, реалізовувати творчий потенціал та здібності.
Наприклад, замість звичайної наради, проводиться рольова військова гра, в якій моделюються реальні проблеми, які потрібно вирішити. Одні співробітники грають роль перешкод, інші в ролі героїв намагаються знайти вихід. На відміну від звичайного спілкування, без будь-якої мети, в іграх спілкування спрямоване на вирішення завдань згідно з певними правилами гри. Таке спілкування вчить ефективніше взаємодіяти співробітникам, оскільки дозволяє сконцентруватися на вирішенні певних питань. При цьому прораховуються справжні або можливі зміни у бізнесі, які можуть бути вирішальними. Проводиться свого роду мозковий штурм, в результаті якого прораховуються всі можливі наслідки і те, як можна скористатися ситуацією, що склалася.
Навчання у вигляді ігор теж дуже ефективне. Досвід, отриманий у результаті методу спроб і помилок, запам'ятовується краще, ніж прослухана лекція чи прочитана книга. На відміну від перегляду телебачення, у грі потрібно постійно реагувати на те, що відбувається. Це змушує більш уважно ставитися до того, що відбувається в іграх і краще засвоювати інформацію.
Чим корисні настільні ігри?
Одночасно з появою великої кількості відеоігор з'явилася величезна кількість нових настільних ігор. Ймовірно, це пов'язано з тим, що зараз більше людей почали грати в ігри. Крім того, настільні ігри подекуди все-таки кращі за відеоігри.
Настільні ігри не такі шкідливі для психіки та здоров'я, як відеоігри. В них немає кривавих роликів. Коли грають у настільні ігри, не сидять годинами у нерухомій позі, підлаштовуючись під монітор. Крім того, в них не можна грати так само довго і часто, як у відеоігри. Тому що не можна будь-якої миті зібрати компанію для гри, і не можна миттєво де завгодно розкласти настільну гру і почати грати. З одного боку – це недолік, а з іншого боку – обмежуючий фактор, який не дозволяє піти в "запій".
Настільні ігри навчають спілкуванню із реальними людьми. Вони вчать підлаштовуватися під інших людей та враховувати їхні інтереси. Вони сприяють зближенню, оскільки спільні інтереси та діяльність зближує. Вони допомагають навчитися працювати в команді, допомагають краще пізнати один одного.
Старше покоління в молодості теж грало в настільні ігри, такі як: карти, нарди, шашки та шахи. Тому настільні ігри більш зрозумілі старшому поколінню. Представник старшого покоління скоріше погодиться сісти грати в настільну гру, ніж грати у відеогру. Настільні ігри є своєрідним мостом між старшим і молодим поколінням, який може допомогти зрозуміти їм один одного і навчитися жити і працювати разом. Наприклад, гра "Діксіт" допоможе зрозуміти, що з чим у кого асоціюється, а такі ігри, як "Аліас" і "Актівіті" можуть навчити розуміти один одного з півслова.
Як тренінг з тимбілдингу, для зміцнення команди – настільні ігри, на мій погляд, найоптимальніший варіант. Для цього найбільше підійдуть командні та кооперативні ігри, де гравцям потрібно спільно вирішувати спільні завдання:
1) Це можуть бути ігри, де одна команда протистоїть іншій команді. Наприклад, у грі "Tannhauser" команда Союзників воює проти команди Рейху.
2) Так само можуть бути психологічні ігри на виявлення прихованих злочинців, зрадників або шкідників. Наприклад, в іграх "Мафія" та "Бенг!", жителі міста борються проти організованої злочинності, а в грі "Saboteur" гноми шукачі скарбів протистоять гномам шкідникам.
3) Ще це можуть бути ігри, в яких один гравець грає за темну сторону, а всі інші йому протистоять. Наприклад, у грі "Дум" один із гравців грає за монстрів, а решта всіх за, що протистоять їм, космодесантників. У грі "Коронація" хтось один грає за підступного лиходія, а решта за сищиків, які його відстежують. У "Три мушкетери. Підвіски королеви" команда мушкетерів протистоїть кардиналу.
4) Крім того, є ігри, в яких всі гравці грають спільно проти "ігрового поля". Такі ігри називають кооперативними. Наприклад, у грі "Жах Аркхема" детективи протистоять силам пітьми.
З написаного вище, стає зрозуміло, що майбутнє за тими, хто грає в ігри. А таких людей незабаром буде більше, ніж тих, хто в ігри не грає.
Автор статті: Віктор Мась
Стаття написана на основі дослідження, проведеного в книзі: "Догралися. Як покоління геймерів назавжди змінює бізнес-середовище" Джон Бек та Мітчел Уейд - М.: Претекст, 2008.